У традиціях різних світових культур досі спостерігається значний розкид у ставленні до братів наших менших.
У деяких країнах і зараз існують традиції полювання (не кажучи вже про риболовлю), боїв тварин, або, навіть, як принесення в жертву.
В інших – тенденції гуманного ставлення і забезпечення прав тварин впритул наближаються до аналогічних по відношенню до людини.
Проте, в світі поки немає жодної країни, жителі якої не використовували б тварин в їжу, або для виготовлення різних предметів одягу та побуту. Така об’єктивна реальність, яку поки що не вдалося кардинально переламати за всю багатотисячну історію людства.
Розведення норок для отримання хутра – нічим не відрізняється від, скажімо, розведення свиней, кролів або корів, м’ясо яких йде в їжу, а шкури – на куртки і чоботи. Однак, не для зоозахисних організацій. Крім суто етичних моментів, зоозахисники також заявляють, що діяльність норкових господарств пов’язана з відчутними екологічними проблемами. І активно розвивають цю тему в ЗМІ. Ми постаралися вивчити це питання.
У світі сьогодні існує величезна кількість зоозахисних організацій, які об’єднують тисячі людей. Не стала винятком з цього тренда і Україна, де сьогодні зареєстровані десятки відповідних різнопрофільних громадських організацій, що мають, серед іншого, своє лобі в парламенті. Об’єднує їх часто ще й позиція вегетаріанства. Деякі з них досить радикально налаштовані. У питанні розведення хутрових звірів, крім «етичної сторони», зоозахисники нерідко використовують в якості аргументації і «екологічне питання». Так, наприклад, вийшло в історії з критикою з боку зоозахисників, перш за все з ініціативи «ХутроOFF», на адресу бізнесу по розведенню норок.
Громадська організація «Єдина планета», що стала ініціатором акції «ХутроOFF», почала особливо активно просувати заборону звіроферм в 2018 році, організовуючи різноманітні круглі столи та зареєструвавши відповідну петицію для розгляду її Верховною Радою. Вони заявляють, що звіроферми завдають істотної шкоди екології. Особливо проявляти активність ініціатори «ХутроOFF» почали після того, як стало відомо про плани датських інвесторів побудувати нову сучасну ферму на Заході України.
Опонентами зоозахисників в цьому питанні, в свою чергу, виявилися не тільки бізнесмени, що займаються розведенням норки, але жителі регіонів, де вже існують подібні ферми або збираються їх будувати. І навіть представники ряду громадських організацій, в тому числі екологи. Вони заявляють, що аргументація про «екологічному шкоду» від норкових ферм – надумана. А в появі таких господарств бачать позитивні сторони – істотний стимул для розвитку регіону, нові робочі місця і додаткові фінансові надходження місцевим громадам. Прихильники ферм навіть апелюють до їх користі для екології – адже норка є природним і вигідним у всіх сенсах утилізатором відходів інших сфер тваринництва.
Розведення норок — український вимір
Згідно зі статистикою, в Україні на сьогоднішній день існує близько 37 звіроферм. Найбільший відсоток, близько 95% виробництва – це хутро норки. При цьому 95% від загального виробництва норкових шкурок в Україні припадає на частку всього чотирьох великих ферм, побудованих за останні кілька років. Три з найбільших ферм знаходяться в Київській області і ще одна – в Дніпропетровській. Ці господарства, що побудовані за найсучаснішими закордонними проектами, платять мільйони гривень до бюджету, дуже конкурентні зарплати людям, а питання екологічної безпеки ставлять на перше місце.
Так виглядає сучасна норкова ферма
На двох великих господарствах в Київській області – фермах «Вікінг» і «Пелском» вдалося побувати «Апострофу». Така можливість нам представилася коли ми дізналися, що українські ферми мають намір відвідати близько 20 представників громадськості, журналістів і представників ряду громадських організацій (в тому числі – екологів) з Львівської області. Цей візит мав цілком певну мету. Справа в тому, що в жовтні минулого року стало відомо про плани датських інвесторів побудувати в Бродівському районі на Львівщині ще одну сучасну ферму з розведення норок. Зоозахисники тут же виступили проти таких планів, заявляючи, що «це може викликати екологічну катастрофу в районі».
Хутрові ферми Європи на власні очі
Спершу і громадськість автоматично почала тиражувати повідомлення про «екологічну катастрофу». Але потім здоровий прагматизм і бажання розібратися взяли верх – була створена спеціальна ініціативна група, до якої увійшли представники сільських громад, журналісти, представники ряду організацій, метою якої стало більш детально вивчити це питання, перевіривши, чи правду кажуть зоозахисники. Для цього ініціативна група скористалися пропозицією польських та данських фермерів, і відвідала норкові господарства в цих країнах. Після чого змінила точку зору на протилежну, оскільки виявилося, що саме турбота про екологічну безпеку – це наріжний камінь всіх подібних виробництв. У світлі цього, порахували представники громадськості, слова зоозахисників з «ХутроOFF» про екологічну катастрофу, виглядають, м’яко кажучи, необгрунтованими. А на українські ж ферми вони спеціально приїхали, щоб перевірити тезу зоозахисників про те, що, мовляв, у нас в країні екологічні норми на норкових фермах, «дотримуються у багато разів гірше», ніж за кордоном.
Норкова ферма «Вікінг»
Сама норкова ферма «Вікінг» складається з сучасних будівель, що нагадують швидше, корпус якогось закордонного дослідного інституту, а не ферму в уяві міського мешканця. Будівлі обгороджені щільним і високим бетонним парканом з колючим дротом поверх нього.
Керуючий «Вікінга» Віктор Кирилюк і відвідувачі ферми в спеціальних захисних комбінезонах
«Паркан ще і вкопаний на півметра в землю. Зроблено це, перш за все, не через те, що наші норки можуть втекти, а для того щоб на територію ферми не проникли інші дикі тварини – лисиці, куниці, або, наприклад, кішки, і не занесли якусь заразу. Наявність такої огорожі передбачають і європейські стандарти», – розповів керуючий фермою Віктор Кирилюк.
Територія норкового господарства «Вікінг» розділена на кілька ізольованих зон, вхід в які обмежений. Так, в зону шедів мають право доступу майже виключно фермери. Решта ж заходять в спеціальному одязі, для того, щоб запобігти можливому занесення інфекцій, пояснив Віктор Кирилюк. Для відвідувачів, в тому числі кореспондента «Апострофа», також не зробили виключення – всім довелося надіти спеціальні захисні комбінезони.
Бізнес відповідає на запитання екологів та експертів громадських організацій
В ході екскурсії представники Бродівської громадськості задавали безліч питань, часом непростих і досить жорстких. Відповідь представника «Вікінга» на кожне з цих питань була максимально докладною, і кожен раз супроводжувалася демонстрацією відповідного циклу виробничого процесу.
Шеди на фермі «Вікінг», вид з майданчику зони годування
Як саме трапиться сам процес забою?
«Щодо процесу забою: багато наслухалися жахів і страшилок. Насправді, на норкових фермах він набагато гуманніше, ніж, наприклад, на бойнях. Тут же – нірку поміщають в спеціальний “кілбокс”, в який спершу пускається очищений газ, від якого вона втрачає свідомість. І потім, уві сні, вмирає – не чуючи ніякого болю. Це, до речі, передбачено правилами європейської сертифікації WelFur, яких ми неухильно дотримуємося. Якби цей процес був організований негуманно, без дотримання всіх необхідних вимог то, ще раз повторюся, ми б не змогли продати жодної шкурки. А так – ми повністю сертифіковані програмою WelFur – остання перевірка фахівців програми у нас була в січні 2019 року.
Для розуміння – WelFur – передова незалежна європейська програма оцінки добробуту тварин по 12 параметрах, розрахованих на основі наукових дослідженнях семи європейських інститутів. Вона включає вимоги до здоров’я тварин, їх природній поведінці, житлу, харчуванню. І навіть емоціям і взаємин між людьми і тваринами. І, звичайно ж, вимоги до стану ферми, управління їй, екологічної складової і так далі».
Куди дівають тушки забитої норки?
“Відходи, що залишилися після обробки, ми в обов’язковому порядку відправляємо на переробку. Жир, у нас купують, щоб використовувати виробництві косметики. Тушки, відправляються на спеціальні переробні заводи ДП “Укрветсанзавод”, де з них роблять спеціальне борошно».
Чи дійсно цей гній небезпечний та забруднює грунти?
«Шкода гною від норок – це грандіозний міф. Гній навпаки, в енергетичному плані набагато цінніший, ніж той же коров’ячий. Звичайно, він вимагає правильного поводження – якщо робити все по технології, як годиться – то ефект від нього набагато вище, ніж від інших органічних добрив. І, звичайно, гній норки в мільйони разів безпечніше, ніж хімія – всякі нітрати і фосфати, якими сьогодні напихують землю».
«Так, хтось із присутніх чує якийсь запах?», – з таким першим питанням звернувся до присутніх один з найбільш активних Бродівський активістів, представник громадської організації «Наше місто» Володимир Ступак після виходу з автобуса прямо перед воротами підприємства. На що отримав дружню відповідь, що ніякого запаху не відчувається. Забігаючи наперед – пізніше аналогічне питання він поставив недалеко від клітин з тваринами, і там особливого запаху також ніхто не відчув.
Громадськість знайомиться з роботою очисних споруд
Чи використовують хімію при ообробці шкурок, та яку саме?
«Використання хімії, формальдегіду, хрому та важких металів при обробці шкур – ще один страшний міф, вигаданий “псевдо-екологами”. Ми просто фізично не можемо цього робити, оскільки ми всі шкури експортуємо, а це забороняють європейські екологічні норми. І кожна партія шкурок обов’язково проходить перевірку на наявність будь-яких хімічних речовин. Можете самі подивитися на приміщення, де ми обробляємо шкурки, ми просто їх сушимо на спеціальному обладнанні. А головне – що ми шкури навіть не вичіняємо. Власне, дублінням шкурок займається покупець, який, нагадаю, за кордоном і процес дублення відбувається за межами України. І робить це строго за екологічними нормами своєї країни».
Як на рахунок антибіотиків, про які заявляють екологи?
«Норка – живий організм, і як кожен живий організм – він схильний до хвороби. В задачу наших звірівників входить виявляти хворих тварин і вживати відповідних заходів. Тому, якщо є підозра, що звір захворів, або може захворіти, він проходить курс лікування. Але тільки ті, у яких є підозра на захворювання, а це буває дуже рідко».
Хто контролює процес виробництва?
«Повторюся! Ми проходимо щороку європейську сертифікацію, оскільки 100% продукції українських ферм йде на експорт. Ми всі шкурки реалізуємо в Данії. За кордоном просто не куплять наш хутро, якщо не буде позначки, що господарство дотримується прийнятих у цивілізованому світі екологічних норм. Тому до питань санітарії та екології ми змушені ставитися набагато ретельніше, ніж, наприклад, наші європейські колеги». Чи правда, що люди отримують мізерні зарплати? Скільки податків сплачується до бюджету?
«Що стосується зарплат, то вони, я вважаю, цілком конкурентні – в середньому 12 тис. грн., але буває і більше, 16 тис. у вузьких фахівців, або тих, хто бере приробку. Ми працюємо виключно “в білу”, платимо всі податки – близько 6 мільйонів на рік, значна частина яких поповнює місцевий бюджет. Це, крім підтримки шкіл, спортивних команд, фінансової допомоги в організації різних заходів і виділення грошей на інші необхідні потреби селян».
Норка — найкращий помічник екологів?
Цікаво також було дізнатися, що в плані екології від норкових ферм є відчутна користь. Ми, як обивателі, рідко замислюємося, куди діваються тельбух з птахофабрик (кишечник, кістки, голови, шкура) і відходи рибної промисловості (голови і хребти). Відповідь проста – це їжа для норок! І в Україні норкові ферми з’їдають близько 40 тис. тонн відходів, які в іншому випадку потрібно було б утилізувати на спеціальних підприємствах. Але нерідкі випадки, коли птахофабрики просто закопують їх у землю. Під час роботи в іншому виданні, кореспонденту довелося робити репортаж про такий могильник з відходами птахофабрики в Київській області, над яким кружляли хмари вороння і, чомусь … лелек. Це справляло незабутнє враження.
Тут змішують їжу для норок
Ті самі тонни тваринницьких відходів, які змішуються з зерном та йдуть у корма для норок
«Вікінг»: після відвідування ферми
«Спочатку я, не знаючи, що з себе представляє норкова ферма і наслухавшись екологів, був проти. Особливо почувши, що у нас планують будувати ферму на 50 тисяч голів. Але коли ми з’їздили до Польщі, Данії, моя думка тут же змінилася. Тепер ми за ферму. Тим більше, коли побували на фермі “Вікінг” – з її сучасними технологіями. Я вам скажу, що вона навіть сучасніше, ніж в Данії. І ще – у мене, як сільського жителя, немає якихось, переживань, або як це сказати, на рахунок норковій ферми. Ставлення, приблизно, як до свиноферми або птахофабрики. А в плані екології, думаю, що норкова ферма навіть екологічніше буде, особливо така сучасна», – розповів «Апострофу» житель села Лешнів Бродівського району Львівської області на ім’я Андрій.
Громадськість обговорює візит на ферму
«У нас в селі Заболотці планують побудувати переробний цех – це додаткові робочі місця і прибуток громаді. У нас і так більшість були за ферму, але з’їздивши подивитися на подібні господарства за кордон, а особливо після поїздки сюди, в Київську область, думаю взагалі ніяких сумнівів не залишиться. Тим більше, що у нас є птахофабрика і стоїть питання про переробку її відходів», – розповіла мешканка села Заболотці на ім’я Марія.
І ще один показовий момент на тему екології. Керуючий ферми Віктор Кирилюк, виявляється, весь час живе на фермі. Буквально в двох кроках від виробництва, яке, як переконують екологи, є мало не «смертельно шкідливим».
«І що, схожий я на хвору людину? – запитує він у представників громадськості. – Робота тут займає весь час, тому і не живу в Києві, або ще десь – хоча є можливість. Так що я сам по собі живе спростування міфу про екологічний шкоду, а всі заяви про це – вважаю елементарною брехнею. Яку, до речі, ми маємо намір спростувати в судовому порядку».
Енерго-норкова ферма «Пелском»: ноу-хау по-українськи
Якщо ферма «Вікінг» – зразок для інших українських сільгосппідприємств по використанню найсучасніших технологій, то господарству «Пелском» в цьому відношенні, напевно, може позаздрити і Європа. Тому що крім, власне, норкової ферми – тут розташована потужна сонячна електростанція на 12,4 МВт, здатна забезпечувати електроенергією значну частину Перяеслав-Хмельницького району. Ця ферма ще більше «Вікінга», і на кожному з шедів встановлені сонячні панелі.
Не тільки норкова ферма, але ще й потужна сонячна електростанція
«Ми подумали, а чому б не використовувати дахи шедів для отримання енергії, адже місце-то пустує? І вирішили першими в Україні реалізувати подібний проект. Такого, до речі, немає практично ніде і в Європі », – розповів «Апострофу» підприємець Олександр Харченко.
В іншому ферма мало чим відрізняється від «Вікінга» – то ж жорстка увага до санітарно-екологічним норм, ті ж надсучасні технології на всіх етапах виробництва, включно з очищенням води. Ще «Пелском» більше пощастило з розташуванням – на відміну від Вікінга, вона розташована на відстані більш ніж кілометр від найближчого житла, так що проблем з запахом у селян немає зовсім.
«Багато, хто живуть в селі по сусідству, навіть не знають про наше існування. Хіба що знають про те, що є підприємство, яке сплачує до бюджету близько 7,5 мільйонів гривень. До речі, оскільки тут у нас ОТГ – велика частина цих грошей йде безпосередньо до місцевого бюджету», – розповів Олександр.
“Зарплати на «Пелском» сумірні з аналогічними в «Вікінг» – близько 12 тис грн.”, – розповідає Олександр. Він також підтверджує все сказане своїм колегою з «Вікінга» – ніякої хімії у виробництві немає, максимально гуманне ставлення до тварин, надсуворі екологічні норми.
«Насправді наші чотири діючі великі норкові ферми, я маю на увазі ті, які побудовані протягом останніх 5-6 років – це приклад того, як правильно організовувати виробництво в сільському господарстві – з дотриманням всіх норм законодавства, в тому числі екологічних . Я пишаюся підприємством, яке створив. Я більш ніж упевнений, що жоден з депутатів, які підписали законопроект, не був на подібній фермі і ні сном ні духом не знає, як тут йдуть справи з екологією. Що стосується якихось етичних моментів – то я вважаю, що кожен це питання вирішує для себе. Але не потрібно змушувати інших. Я більш ніж упевнений, що більшість екологів самі їдять м’ясо тварин, годують продуктами з них своїх домашніх улюбленців, носять шкіряне взуття і вважають це цілком прийнятним. І при цьому рекламують штучне хутро, яке – а я на власні очі бачив, як його виробляють в Китаї – набагато більш токсичне і шкідливе для екології, ніж натуральне. Воно не розкладається сотні років, не кажучи вже про шкідливе виробництвоі», – розповів Олександр «Апострофу».
Комеентарі після візиту на норкові ферми від представників громадських організацій
Після відвідин обох ферм ми поцікавилися думкою про побачене у представників громадських організацій Львівської області в тому числі екологічних. Ось що вони нам розповіли.
Володимир Ступак, молодіжна громадська організація «Наше місто», місто Броди, помічник народного депутата Остапа Єднака:
«Ми б і не знали про цю проблему, якщо б не почули про неї від зоозахисників, зокрема, з руху” ХутроOFF “. Саме від них я і дізнався, що хочуть побудувати норкові ферми на території нашого району. Це подавалося так, що їх будівництво призведе у нас в районі до екологічної катастрофи. Займаючи активну громадянську позицію, я цю інформацію через соцмережі поширив серед своїх друзів і знайомих. А потім став безпосереднім учасником громадських слухань. Але в ході вивчення проблеми, зрозумів, що в цій темі є багато незрозумілого, і безліч питань, які потребують вивчення. І коли інвестор запросив відвідати подібні норкові ферми за кордоном – а я й гадки не мав ні про них, ні про технологічний процес, – я погодився.
Після відвідин ферм в Польщі і Данії виникла необхідність відвідати аналогічні підприємства і в Україні, тому що місцеві люди особливо переживали про те, що у нас можуть не дотримуватися необхідних екологічних норм. Не можу сказати, що я на 100% розібрався в цій темі, потрібно буде відвідати ферму ще влітку, при більш високих температурних режимах. Але після того, що я побачив тут – на «Вікінгі» і «Пелскомі» можу сказати, що з екологічної точки зору ці ферми точно не гірше, ніж ті, що я побачив на території Європи. І вони набагато сучасніше і потужніше технологічно, ніж європейські. І я точно не бачу “екологічного лиха», про який говорили зоозахисники. Відчуваю, що вони маніпулюють в своїх тезах. І я думаю, що в цьому питанні є якась політична складова, яка набагато глибше, ніж ми можемо собі уявити».
Коментар громадського активіста Віктора Горбача, ГО Львівська екологічна рада:
«Я сам – еколог. І, відвідавши ці норкові ферми, можу однозначно сказати, що з екологічною безпекою там все в порядку. Навіть краще, ніж за кордоном – адже ці ферми сучасніше. І вже точно, вони не несуть тієї шкоди, про яку заявляли зоозахисники з “ХутроOFF”. Тому у мене тепер до цих зоозахисників дуже багато серйозних питань».
Слід додати, що тепер у зоозахисників до людей з Львівської області і представників тих ГО, які вирішили не брати на віру слова, а розібратися самі, досить дивне ставлення. Їх вважають чи не якимись «зрадниками».
Разом з тим, крім гучних заяв зоозахисники досі так і не надали виразних доказів шкоди, яку можуть завдати норкові ферми. І тепер уже претензії швидше виникають до самих зоозахисників і навіть до петиції, яку вони просували.
Нюанси аргументації законопроекту про заборону звіроферм
Особливо актуальними є питання адекватності аргументації зоозахисників в світлі того, що зараз у Верховній Раді лежить законопроект № 10019, який передбачає заборону звіроферм в Україні. Адже саме дані екологів про «екологічну шкоду» від таких господарств стали його головним обґрунтуванням, і, по суті, перекочували в пояснювальну записку до цього законопроекту.
Об’єктивності заради, відзначимо, що для ряду авторів законопроекту «екологічний аргумент» не став визначальним. Вони підписали його з етичних міркувань. «Цей законопроект напрацьований низкою зоозахисних організацій. В цілому, з того, що вивчав я і моя команда – у багатьох країнах ЄС існує поступова і поетапна відмова від такого виробництва і такого поводження з тваринами. Це, навіть, не суто етичний момент, це момент моралі суспільства в цілому. Це пов’язано і з дельфінаріями, і з отруєнням тварин, використанням їх в зоопарках, цирках. Тому, це не перша подібна ініціатива, яку я підтримую і є співавтором законопроектів. Що стосується екологічного аспекту, впливу на навколишнє середовище – кажу відверто, тут я не є фахівець … Абсолютно правильно розділяти: є момент моралі етичного ставлення до тварин, і є момент екологічний. Моя мотивація підпису під цим законопроектом – перш за все – етичний момент. Не більше, але й не менш», – розповів в коментарі «Апострофу» народний депутат Роман Семенуха, підпис якого стоїть під законопроектом 10019.
Однак саме в «екологічній частині» – вони довірилися зоозахисникам. Хоча саме ця частина, як можна говорити після відвідування ферм в Київській області, не витримує критики. Не кажучи вже про те, що деякі норми законопроекту виглядають як мінімум дивно, і досить фантастично. У всякому випадку, в нинішніх українських реаліях. Так, законопроект передбачає на перехідний період виділення для кожної особини норки не менше 10 кв м. землі, можливість вільного плавання в басейнах. Для порівняння, норми для дитячих садків припускають … від 2,5 до 3,5 кв м на дитину.
Борислав Береза «про заборону виробництва хутра в Україні»
Ще одним показовим виступом щодо законопроекту став виступ народного депутата Борислава Берези від 7 лютого на телеканалі «Прямий». Під час ток-шоу «Прямий ефір», в своєму виступі Береза зазначив, що до нього звернувся «колега», один з народних депутатів з проханням підписати законопроект «про заборону виробництва хутра в Україні». Він вирішив розібратися в питанні і пізніше з’ясував наступні факти:
«В Україні всього 4 структури, які виробляють хутро, обсяг – 1 млн. шкурок. Це – норка. Але 85% тієї норки йде в Данію, де продається за валюту, яка приходить в Україну. Я питаю: чому тоді таке відбувається? Мені пояснюють: “Ви знаєте, декому не подобається, що в Україні є така потужна галузь”. Більш того, стало відомо, що в Україні повинні іноземці відкрити нову, п’яту ферму на 600 000 таких шкурок. Щоб це ввести, до нього прийшли за грошима. Йому сказали: “Хочеш зробити таке? Дай гроші “. Він відмовився. Він іноземець і не розуміє, як таке може бути. І тут же з’являється цікавий законопроект. Хочеш, щоб цей законопроект не був прийнятий? Давай гроші. Підключають активістів. Найцікавіше, що підключають людей, яким це дійсно цікаво. Але Україна моментально втрачає півтори тисячі робочих місць в сільській місцевості – це раз. Десятки мільйонів доларів, які надходять прямо в бюджет – два. Закривається галузь, яка є в Україні – три. А найцікавіше: в чому питання? Вони забруднюють навколишнє середовище. Тоді запитую у тих, хто цим займається. Вони кажуть: “Ви знаєте, що ми годуємо цих норок? Нирками, які повинні утилізувати, з курки і з риби “.
Зоозахисники йдуть на фальсифікації?
І наостанок ще один показовий момент, про який, мабуть, варто згадати. В ході підготовки матеріалу часто спливала тема жорстокого поводження з тваринами. Як приклад – згадувався ролик, на якому робітники однієї з китайських ферм живцем здирають шкуру з єнота. Їх потім в цьому викрили, вони дали свідчення, після чого шкуродерів посадили. Історія дійсно шокуюча, але не тільки самим фактом знущання. Виявилося, що зробили це робочі … після того, як їм заплатили гроші представники однієї з зоозахисних організацій.
Чесне слово, не хочеться проводити ніяких аналогій, але вони напрошуються самі.
Микола Ткачук
Дізнатися більше: https://apostrophe.ua/article/business/markets/2019-04-11/mifyi-i-realnost-norkovyih-ferm-v-ukraine/24717