У травні депутати не підтримали розгляд законопроекту про заборону виробництва хутра в Україні, однак зоозахисники покладають надію на новий склад парламенту. Так, вони стверджують, що заборона звіроферм врятує Україну від екологічної катастрофи. Виробники хутра говорять, що закон зруйнує бізнес, а вимоги активістів перебільшені.
Про те, чи дійсно хутряні ферми небезпечні для людей, і якими будуть наслідки для української економіки, якщо їх закриють,Mind розповів президент Асоціації звірівників України Олександр Дикий.
Обсяг інвестицій у галузь в останні шість років склав понад $100 млн
Економічний бік питання. Розведення хутрових тварин є традиційною галуззю сільського господарства України. Продукція українських хутряних ферм продається на міжнародних аукціонах в Данії, Фінляндії та Канаді.
У відкритті нових ферм економісти бачать джерело наповнення української скарбниці та збільшення соціальних виплат. Фірми, що працюють офіційно, платять податки у державний і місцеві бюджети та створюють робочі місця.
Наразі в Україні вирощуються норки американського типу, завезені з Данії, які спеціально селекціоновано для кліткового утримання. У промисловості використовують хутро та жир, який отримують з жирового підшкірного шару норки. Зокрема, масла використовують у медицині. Також жир та масло стають популярними в косметології – загоюють рани, збільшують пружність шкіри.
Так, за оцінкою хутрової індустрії, звіроферми забезпечують роботою близько 1500 людей у сільській місцевості. Вартість всього обсягу виробництва за ринковими цінами становить до $70 млн на рік. Обсяг інвестицій у галузь в останні шість років склав понад $100 млн. Ферми сплачують 30 млн грн податкових платежів на рік до бюджетів усіх рівнів, зокрема сільських рад.
Що маємо в Україні? Офіційно в країні зареєстровано 37 звіроферм. Економічно активними є лише 10: впродовж останнього десятиріччя побудовано за сучасними технологіями шість та модернізовано чотири. Українське хутрове виробництво наразі забезпечує лише 1% всього світового обсягу, однак бізнес стверджує, що в Україні є всі можливості для збільшення своєї частки світового ринку натурального хутра до 10 %.
Що в Європі? Одним з головних аргументів зоозахисників є те, що хутрове виробництво масово забороняють країни Європи, зокрема Великобританія (у 2000 році), Австрія (у 2004 році), Голландія (з 2024 року), Норвегія (з 2025 року). Рішення про заборону хутра обговорювалося у Польщі та Естонії, але воно не було підтримано.
Водночас Європа залишається лідером на ринку хутра і забезпечує 50% світового виробництва завдяки 5000 звірофермам, які продовжують працювати у 22 європейських країнах: Данії, Нідерландах, Фінляндії, Греції, Литві, Швеції, Іспанії, Латвії, Ісландії, Італії, Франції та інших.
Екологія. Активісти говорять, що максимально скорочуючи витрати, хутрові фермери вирощують тварин у маленьких клітках, де їм замало місця для руху. Також стверджують, що для виробництва хутра вбивають тварин за допомогою отрути. Під її дією тварини не можуть поворухнутися, але бачать, чують і відчувають.
Фермери ці звинувачення відкидають і запевняють, що виробництво хутра екологічне. Експерти стверджують, що норка споживає більше відходів, ніж дає. Від неї не буває запаху. Тварини не виходять за межі ферми, тому є безпечними. Хоча самі собою вони дикі та агресивні тварини.
Разом з тим екоактивісти кажуть, що звіроферми виробляють сотні тисяч кілограмів відходів на рік, які незаконно викидаються в водойми і на поля. Фермери ж стверджують, що в процесі своєї діяльності звіроферми утилізують у 10 разів більше відходів, ніж утворюють, оскільки використовують як корм для звірів побічні продукти інших галузей тваринництва (передусім птахівництва та рибної галузі), які не призначені для споживання людиною.
Крім того, захисники тварин розповідають, що токсичні речовини, якими обробляється хутро, являють собою серйозний ризик для здоров’я. Формальдегід і етоксілати можуть викликати алергію, рак і гормональний дисбаланс. Фермери ж наполягають, що хутро не обробляється хімікатами, а надходить на аукціон лише висушеним, інакше воно не змогло б пройти міжнародну сертифікацію.
Якщо ж порівнювати натуральне хутро та штучне, то штучне хутро виготовляється з нейлону і поліестеру – синтетичних матеріалів, які розкладаються протягом сотень років, швидше зношуються і, зрештою, забруднюють навколишнє середовище в промисловому масштабі. Натуральне хутро є продуктом тривалого користування та може розкладатися природним шляхом.
Водночас з кожним роком все більше дизайнерів відмовляються випускати речі з натуральним хутром.
Що таке програма оцінки добробуту тварин? У 2009 році європейський хутровий бізнес ініціював створення програми оцінки добробуту тварин WelFur, яка була розроблена незалежними вченими з семи європейських університетів.
Оцінка умов утримання тварин передбачає вивчення 12 показників, зокрема параметри здоров’я тварин, їх природної поведінки, житлової системи, харчування, позитивних та негативних емоцій, взаємовідносин між людьми і тваринами, способів управління звірофермою тощо.
У січні 2019 року Європейська комісія прийняла рішення про застосування WelFur як інструменту саморегулювання. Сертифікати про відповідність вимогам WelFur наразі отримали дві українські звіроферми, ще низка – у процесі сертифікації.
Замість висновків. І у захисників тварин, і у представників хутрової індустрії є свій набір аргументів та протилежні точки зору щодо впливу виробництва хутра на навколишнє середовище та етичність цієї галузі. Однак очевидно, що перед тим як ухвалювати рішення, які позначаться на цілому секторі економіки та людях, які в ньому зайняті, потрібно ретельно вивчити всі факти та зважити всі за та проти.
Президент Асоціації звірівників України Олександр Дикий
https://mind.ua/openmind/20198750-fur-free-ukrayina-vsi-za-ta-proti-hutrovih-ferm