3 головних міфи про «безпеку» та «екологічність» штучного хутра
Мода на синтетичне хутро тримається в тренді вже кілька сезонів поспіль: провідні світові дизайнери під тиском громадської думки відмовляються працювати з натуральними матеріалами, віддаючи перевагу замінникіам під маркуванням «еко-шуба», «еко-шкіра».
Така ситуація дозволяє непогано заробляти текстильникам, хімікіам і торгівельним мережам, які раптом отримали можливість вигідно реалізувати мало популярну раніше синтетику. Адже якщо є мода, значить, є попит. Попит цей підігрівається ідеологією: мовляв, відмовляючись від натурального хутра, ти рятуєш живу природу, отримуючи якісний і нешкідливий продукт. Тим часом дослідження показали зворотне: «фейкове» хутро дуже сильно шкодить екології, а також здоров’ю людей. Саме виробництво такого «хутра» шкідливе, а готова продукція – токсична для людини і викликає важкі хвороби. В якості ілюстрації ми наведемо тут кілька найпопулярніших міфів про штучне хутро.
Міф 1: «Еко-хутро» нічим не поступається натуральному.
Насправді це зовсім не так. Штучне хутро має досить високу повітропроникність, що позначається на його теплоізолюючій властивості. Тобто, вироби з натурального хутра все ж набагато тепліше штучних аналогів, а синтетика все ж мало підходить для низьких температур. Штучне хутро швидше, ніж справжнє втрачає вигляд: воно обтирається, звалюється, волокна обсипаються. Синтетичні волокна володіють підвищеною схильністю до накопичення статичної електрики, відповідно, притягують пил і дрібне сміття. При тривалому зберіганні псевдохутро дає усадку: в процесі експлуатації звалюється і з’являються пілінги, тобто утворюються «катишки».
Міф 2: Штучне хутро повністю нешкідливе для людини.
«Еко-хутро» виготовляють, як правило, з синтетичних полімерних волокон, які є формами пластика. Технологія виробництва передбачає використання небезпечних для людини хімічних сполук: ртуті, хрому, свинцю, миш’яку, сурми, кадмію, а в деяких випадках – фталатів. Їх зазвичай додають в різні види пластика. Фталати небезпечні навіть в невеликих концентраціях, їх молекули дуже рухливі, і вони легко «витікають» з матеріалу, в якому містяться. До фталатів вкрай чутливі вагітні жінки і діти, – тому лікарі не рекомендують носити такі шуби до пологів і в період годування грудьми, а також допускати контакт синтетики з дітьми. Не менш небезпечна і ртуть. При вдиханні повітря, що містить пари ртуті в концентрації не вище 0,25 мг / м³, остання затримується і накопичується в легенях. Хімічні речовини, які застосовуються в технології синтетичних хутра, можуть викликати алергію, загострення астми, шкірні захворювання і навіть провокувати рак. Ворсинки синтетичного хутра, тобто, пластика, – потрапивши в легені, не розкладаються там, а залишаються на все життя, провокуючи захворювання легенів, до онкології включно. Таким чином, штучне хутро не додає здоров’я ні його виробникам, ні споживачам цього товару. А враховуючи, що велика частина синтетичного хутра виробляється в Китаї, де контроль над виробництвом менш суворий, ніж в США і країнах ЄС, а собівартість продукції низька, ступінь небезпеки такого товару додатково зростає.
Міф 3: У штучному хутрі взагалі немає натуральної вовни.
В деяких випадках, намагаючись створити більш якісний продукт і надати йому схожість з натуральним, текстильники додають в «еко-хутро» волокна тваринного походження. Переважно це дешева овеча шерсть, яка повинна імітувати справжнє хутро. Таке напівнатуральне хутро, особливо при неправильній обробці, найменш довговічне і часто викликає алергію.
Виходить, що за допомогою розкрученого бренду, наприклад, з логотипом «Магазин без хутра», деякі європейські торговельні мережі примудряються отримувати додаткову виручку: вони пропонують дешевий і низькоякісний продукт, вироблений у віддалених куточках світу, за явно завищеними цінами. Таким чином, вклавши раніше чималі кошти в створення сумнівних міфів про «сучасний» і «технологічнй» одяг, менеджмент сьогодні вміло витягує свою надприбуток.