У дослідженні «Плавати чи не плавати: інтерпретація мотивації вирощуваної норки до водяного резервуару», що було опубліковано у журналі «Прикладна поведінка тварин» Університету Лінкольна (США), робиться висновок, що відсутність доступу до води для плавання без попереднього досвіду не призводить до послідовних змін рівня стереотипної поведінки чи негативних реакцій у норок.
Питання, чи є доступ до води для плавання необхідною поведінковою потребою для вирощуваної норки, було центром багатьох досліджень останні 15 років. Це дослідження ґрунтується на огляді всіх досліджень, що були присвячені воді для плавання для норок.
Вчені дійшли висновку, що використання водяного резервуару для норки, скоріш за все, пов’язано з поведінкою при пошуку їжі, а відсутність води для плавання без попереднього досвіду не призводить до послідовних змін рівня стереотипної поведінки. Відсутність води для плавання без попереднього досвіду не викликає ненормальної поведінки, яка вказує на хронічний стрес, або на підвищення рівня випереджуючої реактивності. Однак видалення водяного резервуару може викликати короткотерміновий стрес. Вода для плавання не є «вродженою» або біологічною потребою в сенсі абсолютної відмінності між «треба» або «нема необхідності». Скоріш за все, вода для плавання є стимулом, який викликає її власна мотивація («потреба, що стимулюється»). Отже, твердження про те, що норка страждає без доступу до води для купання, ґрунтується на припущенні, що вирощувана норка втрачає те, чого ніколи не випробувала. Немає ніяких наукових доказів на підтримку такого твердження.
Доступ до води для плавання може потенціально покращити добробут норки, що вирощується на фермі, але покращення добробуту також може бути досягнуто за рахунок інших джерел збагачення кліток. У цілому, забезпечення кліткових збагачень для вирощуваної норки має бути сфокусовано на варіативності та виборі.
Детальніше на ресурсах: https://www.fureurope.eu/publications/to-swim-or-not-to-swim-an-interpretation-of-farmed-minks-motivation-for-a-water-bath/