Норкові ферми

Норкові ферми є сільськогосподарськими підприємствами, які займаються розведенням норки з метою отримання норкового хутра. Звірівництво  вельми поширене в багатьох країнах світу, особливо в Європі, яка забезпечує до 58% світового виробництва хутра. Майже 50% європейського хутра забезпечують звіроферми з Данії, на території якої розташоване 1400 звіроферм.

На території України зареєстровано 37 ферм, серед яких 8 економічно активні.
На Україну припадає лише 1% світового виробництва норкового хутра. 95% виробництва норкових шкурок є результатом діяльності 4-х великих звіроферм відкритих за останні кілька років.

Це нові підприємства і в них фіксують порядок і впорядкованість території вище, ніж в Данії і Польщі. Вони мають свої кормокухні, холодильники, призначені для зберігання корму, забійні цехи і цехи первинної обробки шкурок, а також очисні споруди і т. Д. Все цехи оснащені європейським обладнанням.

В даний момент звіроферми в Україні надають приблизно півтори тисячі робочих місць в сільській місцевості, а також близько 70 000 000 $ експорту та валютних вливань в Україну, крім того близько 30 000 000 грн. у вигляді податкових платежів.


Хутровий бізнес

В епоху Відродження хутряний одяг був призначений для найбагатших представників суспільства, які могли його собі дозволити. Набагато пізніше, з приходом моди на шикарні жіночі манто і шуби з'явилася ідея вирощувати хутрових тварин в загонах. Перші звіроферми були засновані в Росії і Канаді в XIX столітті.

В даний час загальна вартість виробництва хутра в Україні сягає $70 000 000  на рік, а розмір інвестицій в останні роки перевалив за  $100 000 000. Хутро реалізується в грудні, після проведення первинної обробки і відправляється для продажу на хутрові аукціони.


Історія розведення норок в Україні

Така галузь тваринництва, як норківництво в промислових масштабах почала розвиватися в Україні з кінця 1950-х років.

В основному розводили сріблясто-чорну лисицю, песця, єнотовидного собаку та американську норку самої різного забарвлення. У невеликих обсягах розводилися і травоїдні, такі як нутрія і шиншила. Окремо слід відзначити розробку утримання в неволі бабака і ондатри. Високий рівень вітчизняного звірівництва доводиться на кінець 1970-1980-х років. За кількістю продукції Україна поступалася лише Росії.

Якраз в цей час основним напрямком і стало вирощування норки. Фахівці-звіроводи звернули свої зусилля на збільшення плодючості тварин, на поліпшення якості хутра і розширення колірної гами. Не оминули увагою і питання розширення видового складу.

Далі (1990-2000 р) настав етап спаду в розвитку хутрового виробництва. З 24-х великих звіроферм залишилися лише шість і кілька приватних, виробництво скоротилося на 48%.

За період з 2001 по 2009 рік проявилася тенденція до стабілізації і підвищенню рівня виробництва. Тваринники в основному використовували генофонд, що  зберігся з 1960-1980 р.


Були запущені нові приватні звіроферми, збільшено кількість порід норок


Норкові ферми України

Сьогодні в Україні функціонує 8 звіроферм:

Київська область

4 ферми розташовані в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області.
Найстаріша з них - «Переяслав-Хмельницький звіроплемгосп» - працює з 1951 року.
Ще три - «Вікінг», «Пелском» і «Тіволі Фюр» - були побудовані в 2011-2013 роках.


Норкова ферма "Пелском"


Норковая верма Пелском

Норковая верма Пелском

Дніпропетровська область

У Дніпропетровській області працює ферма «Агропромінвест» (з 2014 року).

Норкова ферма "Агропромінвест"

Норковая ферма Тиволи


Норковая ферма Тиволи

Житомирській області -

ферма «Профуна» (з 2017 року).

Львівська область

У Львівській области з 1999 року функціонує ферма «Галичхутро», а в цьому році заплановано відкриття двох ферм «Айкон Девелопмент»


Законопроект № 10019

Верховна Рада України у лютому 2019 року зареєструвала законопроект № 10019 "Про внесення змін у деякі законодавчі акти відносно вдосконалення правового регулювання хутрового виробництва в Україні". Цей законопроект передбачає "недопустимість підприємницької діяльності по розведенню, вирощуванню, утриманню хутрових тварин з метою виробництва хутра". Тобто повну заборону виробництва хутра в Україні з 2025 року.

Приняття законопроекту загрожує втратою робочих місць у місцевостях росташування звіроферм, втратой податкових відшкодувань у бюджет України,  серйозним сниженням обсягу українського експорту, а також виникненням проблем з утилізацією відходів птахівництва та рибообробних виробництв, оскільки  ці відходи активно використовуються на звірофермах у якості корма для тварин.

Екологічна загроза норкових звіроферм

Фермери заявляють про екологічність виробництва хутра, що норка значно більше відходів споживає, ніж дає. Тварини будучи самі по собі вельми агресивними, не потрапляють за територію звіроферми.

Хутро хімікатами не обробляється, а тільки висушується. В іншому випадку це хутро не пройде міжнародну сертифікацію.

Соціальна функція норкових ферм

Українське звірівництво розвивається за трьома основними принципами:

Український хутровий бізнес надає робочі місця в сільській місцевості, за рахунок чого покращує демографічну і соціальну ситуацію і значно знижує відтік трудових ресурсів в сусідні країни. 

Програма оцінки добробуту тварин WelFur

WelFur є найбільш передовою програмою по оцінці добробуту тварин незалежно. компані'єю Baltic Control. Вона пред'являє більш високі вимоги, ніж законодавство Євросоюзу, і її застосування було визнано інструментом саморегулювання.

При сертифікації вивчають 12 параметрів: здоров'я тварин, поведінка, житлові умови, якість харчування, емоційний стан підопічних, стосунки між людьми і тварин і способи управління звірофермою.
Три українські звіроферми «Пелском»,  «Вікінг»,  «Агропромінвест»  успішно пройшли сертифікацію WelFur і показали, що відповідають найбільш високим і жорстким вимогам поводження з тваринами в порівнянні з вимогами законодавства України та Євросоюзу.

У чиїх інтересах знищення виробництва хутра в Україні

У минулому році громадською організацією «Єдина планета» була активізована кампанія «ХутроOFF», яка спрямована на дискредитацію і знищення українського хутряного виробництва. Україна на сьогоднішній день має 1% світового хутрового ринку, має потенціал зростання аж до 10%, займаючи в такому випадку третє місце в світі.

Собівартість української продукції значно нижчою за європейські аналоги.
Собівартість української шкурки 20-25 $, на іноземних аукціонах 28 $, а собівартість європейської шкурки досягає 40 $.

Навесні минулого року в Польщі було організовано потужний рух за закриття звіроферм. Надалі виявилося, що в парламенті Польщі ряд депутатів лобіював інтереси німецьких підприємців, які побудували на території Польщі три заводи з утилізації органічних відходів, які до того не без успіху утилізували звіроферми.

Можна зробити висновок, що вельми емоційні випади на бік захисту тварин насправді прикривають заходи  з ослаблення українських виробників хутра на замовлення конкурентів.