Відповідальне норківництво

15 жовтня 2019
Відповідальне норківництво

Від Києва до ферми – година руху легковиком. Олександр попереджає мене, щоб не забула про пасок безпеки, і ми вирушаємо. 60 хвилин - це купа часу. Тож не втрачаючи моменту, я починаю розпитувати про норок, вирощування яких у промислових масштабах я не бачила ніколи. Навіть незважаючи на свій багаторічний журналістський стаж.

Якщо ви думаєте, що найбільший виробник хутра норки - Китай, то глибоко помиляєтесь. Виявляється, інноваційна промислова технологія утримання і вирощування цього хижака належить Данії. А отже, саме ця країна і є лідером у виробництві хутряних шкірок: данці постачають їх на світовий ринок 17 млн штук на рік. При цьому вирощують саме промислові види норки виключно американської селекції.

Як розповідають в Асоціації звірівників України, наша держава нині виробляє 1 млн штук норкових шкурок на рік, приносячи державі майже $70 млн валютної виручки. А от потенціал країни в цій галузі, вважають звірівники, може бути у 10 разів більшим. Тобто ми можемо реально отримувати до 10 млн норкових шкурок, заробляючи на них щороку $700 мільйонів.

Як це можливо, де і в яких умовах утримують пухнастих звірків, з якими проблемами стикаються звірівники? На ці та інші запитання я й шукала відповіді на звірофермі Pelscom, що на Київщині.

Вимоги і стандарти

На початку 2019 року Європейська Комісія (Fur Europe) схвалила WelFur - нову програму оцінки утримання тварин для європейського хутрівництва. Це практична та надійна система оцінювання на фермі, яку фахівці поступово упроваджували й досліджували протягом 10 років на європейських звірофермах. Отже, WelFur стала першою програмою турботи про тварин і вже запроваджена Єврокомісією.

Голова організації Метте Льокке Нільсен переконує: Європейська Комісія несприяє поганим стандартам. Навпаки, ухвалення програми свідчить про довіру до WelFur і засвідчує, що хутрова промисловість підкреслено відповідально ставиться і до умов утримання тварин, і до суспільства. Адже потрібно задовольняти інтереси не лише бізнесу, а й громад, на території яких розташовуються звіроферми. Ці підприємства повинні працювати виключно у правовому полі, спираючись на сучасне законодавство про утримання тварин. Саме тому програма WelFur є динамічною, інноваційною та передбачає серйозні санкції щодо фермерів, які не дотримуються прийнятих стандартів.

Окремо потрібно наголосити, що програму розробляли незалежні дослідники з семи різних міжнародних університетів, тому WelFur базується на комплексному дослідженні про розведення хутрових тварин.

 



«Процес сертифікації за програмою WelFur включає вивчення функціонування звіроферми за 12 параметрами, - пояснює президент Асоціації звірівників України Олександр Дикий. - У них входять: здоров'я тварин, їхня поведінка, житлова система, харчування, позитивні та негативні емоції, взаємини між тваринами і людьми, а також способи управління звірофермою».

За словами Дикого, на фермах, які отримують сертифікат WelFur, тварини мають доступ до належного харчування, вони завжди можуть втамувати спрагу: для цього лише потрібно натиснути на кнопку, і одразу поллється очищена вода. Також у кожній клітці є сіно та бігове колесо, отже тварина живе у температурному комфорті: їй не буває занадто холодно чи занадто жарко. До того ж розмір кожної клітки дозволяє норці вільно рухатись.

Сьогодні норкові ферми, що входять до Асоціації звірівників України, на завершальній стадії сертифікації своїх підприємств за стандартами WelFur. Експерти наголошують: сертифікація відбудеться в 2019 році. Задля цього до України спеціально приїдуть європейські аудитори.

Норкові будні: як працює ферма

Хто би міг подумати: протягом року норок годують за 16 раціонами, в залежності від сезону. Взимку – двічі на день, влітку – до 5 разів, невеликими порціями, аби корм не зіпсувався. А як інакше, якщо норка поїдає пташині каркаси і голови, хребти і голови риб, тобто те, що не можна використати у харчуванні людини. Отже 80% раціону звірків – так би мовити, відходи птахівничої та рибної галузі, до яких додають високоякісні вітаміни, протеїнові добавки, жири.

Норка – надто перебірлива, кажуть на фермі, поганого корму не їстиме. Тому цех із виробництва «харчів» для неї теж зведено на території звірівничого господарства. На рік це звіряче царство поглинає 13 тис. тонн кормів, буквально рятуючи рибні підприємства і птахівничі комплекси від відходів їхнього виробництва. Те, що вони раніше були змушені утилізовувати, нині розкуповують звіроферми. Вигідно? Ще б пак!


Живуть норки у спеціальних, рядами розміщених шедах. Вони гарно провітрюються і мають чималу кількість кліток, де створені всі умови для комфортного перебування тварин. Кожна з них живе у окремій «квартирі», має достатньо місця для руху і сну (відокремлене гніздо).

А що з продуктами життєдіяльності норок? - запитаєте ви. Тут теж усе гаразд: послід зі всієї ферми щодня ретельно збирається, підсушується за спеціальною технологією та фасується. За цим специфічним продуктом завжди є черга: послід активно розкуповують фермери для удобрення власних полів.
Данська технологія утримання норок на звірофермі Pelscom, запроваджена з 2013 року (від часу запуску ферми), певним чином дозволила вирішити питання працевлаштування жителів найближчих сіл, і зараз пухнастими хижаками опікується 150 фахівців. Люди мають достойну зарплату та гідні умови праці. Щомісяця працівники отримують 11-14 тис. грн офіційної зарплати. Це, погодьтесь, доволі непогано для сільської місцевості.


Звісно, аби отримати на фермі робоче місце, проводився конкурсний відбір, а потім майже протягом року майбутні звірівники навчались за спеціальною програмою. Вчили їх фахівці з Америки і Голландії. Відтепер кожен звірівник уміє годувати, доглядати, спарювати тварин і навіть селекціонувати, відсаджувати молодняк, робити щеплення, а при потребі й лікувати. Щодня по кілька разів фахівці оглядають клітки і тварин, аби переконатись у здоров’ї своїх підопічних.

Між іншим, норка вважається доволі полохливою твариною, вона не переносить стресу, її не можна перегодувати чи недогодувати. Тому кожен фахівець ферми має бути справжнім гуру у звірівництві. Особливо у період, коли з’являється малеча. Норка у цей час надто неспокійна, але залюбки прийме до себе щенят іншої самки. Водночас, якщо у гнізді буде більше малюків, аніж сосків у норки, вона зайвих щенят просто знищує. То що потрібно робити - здогадуєтесь? Так, вчасно забрати їх і підсадити іншій «мамі» - це теж фахове завдання працюючого на фермі.

Одна з будівель звіроферми – забійний цех. Щоправда, норку, як виявилось, не забивають. За вже названою програмою WelFur тварин присипляють, добу витримують у холоді, а вже потім забирають хутро. Його, до слова, не можна обробляти жодним хімічним препаратом. Це суворо заборонено. Не вичинені, у сухому вигляді шкурки далі відправляють у спеціальні хутрові центри: там шкурки безпосередньо готують до аукціонів. Їх, як відомо, три у світі – Kopenhagen Fur (Данія), Sagafurs (Фінляндія) та NAFA (Канада). Вже там відомі хутрові доми і фабрики купують шкурки для пошиття вишуканих шуб, манто, жилетів, напівшуб…

До речі, на Pelscom утримують норок 14 окрасів! Спектр кольорів дуже широкий: від білого до найтемнішого. Уявіть: є навіть «махагон» і «гепард». М'якість і блиск ворсу – божественні, хутро - неймовірно ніжне. Досвід роботи і показники звіроферми доводять: цей вид бізнесу хоча і нелегкий, проте корисний як у плані екології, так і у плані створення робочих місць на селі.


Українські хутрові перспективи

За даними Асоціації звірівників України, зараз в нашій державі реально діє 10 крупних звірогосподарств, з яких 4 – промислові. Три ферми розташовані на Київщині, одна – поруч із м. Дніпро. Саме вони й виробляють 95% норкового хутра, адже вирощують норку за вже названою данською технологією. Вона передбачає суворе дотримання санітарно-екологічних норм і побудови хутрового комплексу, прописаних у інструкціях по сертифікації бізнесу. Тобто шеди розміщують на певній відстані один від одного. Окремо зводять кілька будівель, де проводять один певний виробничий процес: розробка рецептури кормів та їх виготовлення;

отримання шкурок; ветеринарне обслуговування тварин; лабораторні дослідження.
На сьогодні українські звірогосподарства утримують в промислових умовах 700 тисяч норок. В галузі поки що працює півтори тисячі людей. Слідкуючи за тенденціями світового хутрового ринку, експерти асоціації стверджують: в Україні є всі можливості для розвитку цього виду аграрного бізнесу. Хоча нині через ряд різних причин звірівництво не є аж надто прибутковим. Чому? Бо робота ферми окуповується тільки після 3-х років роботи, потребуючи постійних інвестицій.
Перший доволі складний крок, який доводиться робити інвестору, - отримати всі дозвільні документи на зведення ферми. Фактично на це може бути витрачено цілий рік. Наступний етап – безпосередньо будівництво. І третій - завезення тварин і їх утримання до першого приплоду. Звісно, певний час буде потрібен для отримання шкурок, а потім для їх передачі на аукціони, торги на яких теж не бувають миттєвими. До речі, без відповідного сертифікату хутро не продаватимуть на аукціоні, що спонукає вітчизняних звірівників працювати винятково за інноваційними технологіями. Словом, непростий, хоча й чітко структурований і прозорий бізнес.


Наталія РЕЙНБАХ

Джерело: https://a7d.com.ua/tvarinnictvo/46994-vdpovdalne-norkvnictvo.html