Шкурне питання. Як працюють норкові ферми в Україні

15 липня 2019
Шкурне питання. Як працюють норкові ферми в Україні

Ферми з виробництва хутра норки приносять Україні мільйонні валютні доходи, але стикаються з обуренням із боку захисників прав тварин

Юрій Галенко, головний зоотехнолог компанії Пелском, з уявною легкістю утримує свою підопічну — неспокійну норку. Та весь час норовить зіскочити з п’ясті правої руки, на яку надіта шкіряна рукавичка. Лівою Галенко притримує тварину за хвіст. «Може і вкусити, — попереджає зоотехнолог. — Це хижак, то не підставляйте їй пальці». Вже через хвилину норка повертається у клітку до своїх побратимів.

Не всім приємно спостерігати таку картинку. Особливо захисникам прав тварин, які час від часу вимагають закрити і заборонити подібні ферми. Стосовно цього у виробників хутра вже готова відповідь: норкові ферми — це просто одна з підгалузей тваринництва, як розведення страусів, кролів, свиней або овець. Хутро спритних і в міру агресивних норок розміром до 40−50 см в довжину цінується у світі: вартість однієї шкурки на ринку зараз становить близько $30. В Україні ферм, де розводять норок, зовсім небагато — не більше 10. У лідера галузі Данії їх 1,4 тис., у Польщі — 600.

Чотири найбільші вітчизняні ферми дають 95% всієї валютної виручки галузі: завдяки їхнім зусиллям українська норка зуміла відкусити 1% світового ринку. У найкращі сезони хутро приносить країні до $100 млн на рік. Цей показник можна легко збільшити уп’ятеро, а то й удесятеро, стверджує Марія Зубарєва, прес-секретарка Асоціації звірівників України (АЗУ). Незважаючи на те, що ціни на світовому ринку істотно просіли, попит на головних аукціонах планети — в Данії, Фінляндії та Канаді — все ще високий. Одна з причин — масове банкрутство норкових ферм в Європі та ренесанс інтересу до хутра з боку найбільшого його покупця — Китаю.

Справи у вітчизняних звірівників хоч і не скоро, але йдуть у гору. «Я щороку збільшував ферму, — каже Олександр Харченко, власник Пелском. — Але, з огляду на нашу політичну ситуацію, не хочеться нічого нового будувати. Хочу подивитися, як мине 2019 рік».

ДОБРЕ СИДИТЬ: В руках ЗООТЕХНОЛОГІЯ Юрія Галенко самка норки. На фермі таких, як вона, примерно 50 тис. У рік смороду дають 200 тис. цуценят приплоду ДОБРЕ СИДИТЬ: В руках ЗООТЕХНОЛОГА Юрія Галенко самка норки. На фермі таких, як вона, примерно 50 тис. У рік смороду дають 200 тис. цуценят приплоду / Фото: НВ

Розійшлися по нірках

Харченко і його тезка Олександр Климець, директор Пелскома, — однокурсники. У 1998-му обидва закінчили столичний КПІ, кафедру автоматизації хімічних виробництв. І як це часто трапляється в Україні, ні дня не працювали за фахом. Харченко пішов у рекламу, створив своє агентство. «Рекламував всі хутряні магазини в Україні: Імперія хутра, М’яке золото, Хутро України», — розповідає він. Климець же зайнявся комерційною фотографією, потім — поліграфією.

За 10 років після закінчення вузу приятелі зустрілися. Харченко тоді мав ідею збудувати під Києвом, біля Переяслава-Хмельницького, найбільшу у вітчизняному тваринництві ферму з вирощування норки і виробництва її хутра. Йому вдалося у 2012-му потренуватися на будівництві такої ферми товаришеві — та працює досі під брендом Вікінг.

У 2013-му Харченко і Климець створили своє господарство, в якому оселилися десятки тисяч тваринок. На сьогодні партнери вклали в цей бізнес близько $25 млн, з яких $20 млн припало на банківський кредит. Гра з кредитом хоч і була складна — партнери позичали у валюті і лише з часом змогли знизити ставку з 16% річних до менш ніж 10%, — але вона варта свічок, як і овчинка вичинки.

Основний прибуток компанії приносить продаж хутра на трьох світових аукціонах. Невеликі суми приходять і від поставок жирів для фармкомпанії Eko oils, що спеціалізується на виробництві медичних кремів.

Кілька років тому, коли вартість шкурки на аукціонах сягала до $100, доходи Пелскома становили $25−30 млн на рік. Зараз, коли ціна впала до $28, заробіток скоротився учетверо. Але прибуток все одно є: собівартість шкурки української норки становить $20−25. Тоді як у Західній Європі цей показник сягає $40 за тієї ж якості. Тому і близько 60% європейських підприємств або вже збанкрутували, або поряд до подібного фіналу.

ПРОМІНЬ СВІТЛА Олександр Климець, директор Пелскома, Великі надії покладає на Сонячна енергетика, яка з червня стала частина бізнесу норковій фермі ПРОМІНЬ СВІТЛА Олександр Климець, директор Пелскома, Великі надії покладає на Сонячна енергетика, яка з червня стала частиною бізнесу норкової ферми / Фото: НВ

Міжнародна норкоторгiвля

Заданими АЗУ, в Україні зареєстровано 37 звіроферм. Із них 10 економічно активні та лише чотири ефективні.

Обсяг українського виробництва — 1 млн норкових шкурок на рік. Світовий лідер — Данія — виробляє їх у 17 разів більше. Стільки ж виробляє Китай, за яким розташувалися Польща (5 млн), Нідерланди (4 млн) і США (3,9 млн). Українці лише підбираються до цього елітарного топ-5.

Європа зберігає за собою лідерство, забезпечуючи половину світового виробництва завдяки майже 5 тис. звіроферм, що працюють у 22 країнах. Щоправда, всі вищенаведені цифри були актуальні в 2017-му, а свіжіших даних ще немає. Але пропорції цього доволі консервативного ринку роками залишаються незмінними.

Я щороку збільшував ферму. Але, з огляду на нашу політичну ситуацію, не хочеться нічого нового будувати Олександр Харченко, власник Пелскома

Україна, на думку Харченка і Зубарєва, могла б пожвавити цей усталений ринок: у країні є потенціал, щоб значно збільшити виробництво. Для цього необхідно подолати низку перешкод. Перше — політична й економічна нестабільність, прохолодний діловий клімат. Практично всі інвестиції в українську норку вітчизняні. Харченко каже: данці, поляки та голландці готові у будь-який момент зайти в країну з великими грошима і новітніми технологіями. Але тривожні новини з України їх поки стримують.

Друга перешкода з’явилася у лютому 2019-го, тоді в парламенті зареєстрували законопроект, покликаний змінити правове регулювання хутрового виробництва у країні. Документ, націлений на захист прав тварин, що тужать у неволі, безпосередньо забороняє комерційне вирощування звірів із метою виробництва хутра. І загрожує за подібну діяльність позбавленням волі терміном від двох до п’яти років.

Якщо новий парламент схвалить проект, із 2025 року норкові ферми в Україні зникнуть. Консенсусу — чи треба приймати закон — в експертному середовищі поки немає. Хоча думка екологічних активістів однозначна: розводити тварин заради хутра не можна.

Хутро крізь сльози

Гомін міні-тракторів ферми Пелском, які розвозять корм для норок у їхні клітки, розбурхує понад 250 тис. звіряток. 13.00 — час обіду. Сьогодні в меню типовий набір: суміш рибних і курячих відходів плюс додання шроту і переробки пшениці. Виглядають харчі неапетитно, але норкам подобається.

Чотири з дев’яти норкових ферм країни, які активно працюють — Пелском, Вікінг, Тіволі Фюр та Агропромінвест — на рік споживають 40 тис. т відходів. За що виплачують птахівникам і виробникам риби понад 200 млн грн. «Якщо не буде норкової промисловості, то ці відходи треба буде десь утилізувати, — каже Харченко, опонуючи захисникам тварин. — Багато вітчизняних компаній їх просто закопують». Зростання виробництва норкових ферм, на думку його товариша Климця, зробить відходи птахівників і рибгоспів дефіцитом і знизить екологічне навантаження.

Продовжуючи заочну суперечку із захисниками тварин, він розповідає, що норка доволі вибаглива до умов життя. Тваринки відносно легко переносять холод, але страждають від спеки. У цей момент Климець демонструє НВ встановлену над клітками систему охолодження, яка базується на туманоутворенні. Також до послуг норок — автоматична подача питва: тварині достатньо тицьнути на кнопку, і поллється очищена вода. І все це не фермерська примха, а виконання вимог спеціальної європейської програми з оцінки добробуту тварин WelFur. Вона регламентує норми утримання, харчування, ветеринарного догляду і клімат-контролю.

Європейські емісари три-чотири рази на рік навідуються на норкової ферми, щоб переконатися: здоров’я, затишок, якість харчування, ветеринарний догляд та інші складові (всього їх 12), необхідні для благополуччя тварин, дотримуються неухильно.

Без сертифікату WelFur не можна вийти на міжнародні аукціони. В АЗУ розповіли, що сертифікацію пройшли сім українських господарств, але поки лише два отримали відповідний документ — це Пелском і Вікінг. Із жовтня сертифікат стане обов’язковим для всіх.

Цьогоріч Харченко встановив на численних дахах своєї ферми сонячні панелі. У проект за кредитної підтримки державного Укргазбанку він інвестував $10 млн. Тепер, як стверджує директор Пелскому, це найбільша сонячна електростанція (СЕС) в Україні серед тих, що встановлені на дахах.

Завдяки проміжку між панелями і самим дахом температура всередині приміщення знижується, а це плюс для норок. Ферма ж заробляє на «зеленому тарифі» й скорочує навантаження на теплові станції: нинішня потужність СЕС становить 12,4 МВт, а із запуском третьої черги буде вже 15,1 МВт.

НВ попросив Костянтина Євтушенка, впливового підприємця з енергетичної сфери, оцінити СЕС-проект Пелскома. Й отримав дещо несподівану і емоційну відповідь: «Я бачив цю інформацію. Навіть не хочу її вивчати. Мені сама ця тема з норками неприємна. Мені здається, що вони прикрили свою ганебну діяльність встановленням СЕС. Дуже прикро». Складно ж буде українському норковому бізнесу виживати у настільки наелектризованої середовищі.

Автор Олександр Пасховер

Джерело:  https://biz.nv.ua/ukr/markets/virobnictvo-hutra-norki-yak-cey-biznes-rozvineniy-v-ukrajini-50031813.html