Гній норки зі звіроферм: коли ґрунт отримує максимум

7 листопада 2019
Гній норки зі звіроферм: коли ґрунт отримує максимум

Гній як найвідоміше натуральне добриво вже давно не вважають пережитком минулого в аграрному виробництві. Сьогодні агрономи чітко фіксують його переваги у порівнянні із міндобривами, а також визначають нішові сфери застосування.

Науковці ж констатують: гній хутрових звірів, зокрема норки, — значно цінніший за відходи життєдіяльності інших тварин, містить більшу кількість біологічно активних речовин та є суттєво безпечнішим за інші види добрив.

Сировина для органічного землеробства

Гній не можна відкидати із технологічного ланцюжка вже хоча би тому, що саме завдяки його компонентам формується родючий шар ґрунту. У той час, коли при застосуванні мінеральних добрив він, навпаки, виснажується. Гнойова біомаса ж трансформується у перегній, утворюючи верхній гумусовий горизонт. Саме гній є природним джерелом цілої низки макроелементів, необхідних для повноцінної життєдіяльності рослин: нітрогену, фосфору, калію, сульфуру, хлору, — а також мікроелементів, серед яких виділяють кремній.

З іншого боку, використання гною ніколи не втрачало своєї актуальності, скажімо, на присадибних ділянках невеликої площі, — використовують його там і сьогодні. Порівняно нова ніша для застосування гною — органічне землеробство, яке в останні роки набуває популярності, у тому числі й в Україні. Продукцію, яку вирощують без застосування мінеральних добрив, продають за вищою ціною, ніж урожай із полів, де працюють за традиційною технологією. Чимало аграріїв, що займаються органічним землеробством у нашій країні, знаходять для себе ринки збуту за кордоном, переважно у західноєвропейських країнах, — продаючи товар за валюту. Втім, доволі високий платоспроможний попит на такий товар існує і в Україні.

Відтак інтерес до органічних добрив у вітчизняному агросекторі тримається на доволі високому рівні. Навіть незважаючи на труднощі із їх використанням, — головним чином через незбалансований склад, що знижує ефективність використання, незручність у роботі та, врешті-решт, неприємний запах.

Останні два недоліки, як стверджують фахівці, можна усунути, використовуючи герметичне устаткування та максимально автоматизуючи процес. Що ж стосується складу і відтак ефективності добрив, то вона значною мірою залежить від походження гною. Одним із найефективніших для використання у сільському господарстві фахівці називають гній хутрових звірів.

Адже за вмістом азоту, фосфору і калію він у рази перевищує показники гною інших тварин. Так, скажімо, фосфору у гною свині міститься 0,19%, вівці і кози, а також великої рогатої худоби — 0,23%, коней — 0,28%, а норки — 22,1%.

Така ж ситуація і з калієм. Велика рогата худоба, коні, вівці, кози, свині «продукують» у своїх відходах від 0,59 до 0,67% калію, у той час, як норка — 1,4%.

Азоту у гною названих вище тварин міститься від 0,50 до 0,83%, у гної норки — 3,5%.

Органічної речовини — від 20,3% до 31,8%. У той час, як у гної норки її 41,1%.

Норкова ферма — «фабрика» добрив

На думку науковців, у рослинництві можна з успіхом використовувати гній від усіх без винятку хутрових звірів, — бажано після термобіологічної обробки.

Одна норкова ферма продукує велику кількість цінного органічного добрива. Так, від самки норки з молодняком на рік отримують 180 кг гною: із цієї кількості на саму самку припадає 58 кг і ще 110 кг становить частка молодняку. Самець «виробляє» всього 12 кг. Гній, за технологією, вивозять в гноєсховище і після біотермічного знезараження використовують як органічне добриво або передають на подальше перероблення.

Біотермічне знезараження гною (іншими словами процеси карантинування і компостування) — рекомендований процес. Гній укривають зверху гноєсховища шаром соломи, торфу і землі, — через 3-4 дні температура всередині досягає 60-700С і вище, при цьому гинуть мікроорганізми. За 1-6 місяців (в залежності від пори року і температурних показників) в гної втрачається 50% органічних сполук, 60% нітрогеновмісних з’єднань та 30% фосфорних.

Науковці також рекомендують проводити аеробну біологічну обробку, яка дозволяє видалити до 93% нітрогену: такий результат дозволить збільшити обсяг гною, що його можна вносити у грунт, приблизно в 10 разів. За даними американських досліджень, гній від 2 тисяч самок норок з їх приплодом може бути утилізованим на 5,5 га орних земель.

Одне із останніх лабораторних досліджень гною норки було проведено у Лабораторії агрохімічних, токсиколого-радіологічних досліджень екологічної безпеки ґрунтів та якості продукції Львівської філії Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» (ДУ «Держґрунтохорона») на замовлення норкової ферми «Пелском».

Фосфор, який дозволяє заощадити

У пробі органічних добрив із норкової ферми зафіксовано дуже високий вміст фосфору – 22,1%. Фахівці пояснюють: причина у тому, що норка харчується відходами риб, які є багаті на фосфор. Калію значно менше — 1,4%. Доволі небагато і загального азоту — 3,5%, амонійного — 0,6%.

Так, в ста кілограмах добрива з вологістю 60,8% (саме з цією вологістю пробу доставили в лабораторію) містилося 235 грами амонійного і 184 грами нітратного азоту. Для порівняння у такій же кількості аміачної селітри міститься 35 кілограмів азоту, тобто, у 148 разів більше.

Але подібна «розбалансованість» аж ніяк не означає, що гноєм норки важко користуватися під час обробки землі. Навіть навпаки! Для збільшення вмісту калію радять використовувати глауконіт у ролі сорбенту. Високий же ж вміст фосфору дає агроному нові переваги. І ось чому.

При удобренні ріллі — з урахуванням, що на один гектар вносять 60–120 кілограмів азоту — на перший погляд, треба вносити 14–28 тонн норкового гною. Але при цьому калію у грунт надійде 77–154, а фосфору — 1212–2425 кілограмів. Що, безумовно, суттєво перевищує обґрунтовану і безпечну кількість цих речовин для обробітку землі.

Вихід із ситуації доволі простий: на гектар ріллі вносять 1–2 тонни норкового гною, а нестачу калію та азоту компенсовують мінеральними добривами. При цьому аграрії зможуть виправити чи не найбільшу помилку, яку сьогодні допускають у сільському господарстві: українські аграрії азоту у поля вносять достатньо, а фосфору і калію – у 2–4 рази менше від потреби.

Якщо ж селяни користуються гноєм норки, то вони можуть суттєво зменшити свої витрати на удобрення грунтів та значно раціональніше використовувати ресурси. Адже застосування органічного добрива із високим вмістом фосфору та невисокими нормами його внесення, безумовно, є економічно вигідним, — особливо з точки зору транспортних витрат.

Норковий гній радять обов’язково компостувати або ферментувати: тоді зникне запах, не буде зайвої рідини (води, гноївки). Під час мікробної ферментації утворюються ферменти, гормони, вітаміни, — відтак це вже буде не гній, а високоякісне органічне добриво.

До порогу забруднення — 600 років

Важливий нюанс: такий гній не забруднює ні грунт, ні рослини, вирощені на цьому грунті. За висновками лабораторії, яка досліджувала проби гною норкової ферми «Пелском», кількість свинцю у них становила 1,8 мг/кг — при нормі 6 мг/кг. Кадмію — 0,7 мг/кг при такій же ж нормі. Тож, за висновками вчених, при щорічному внесенні 20 тонн на гектар ріллі — що, наголошуємо, значно перевищує реальну потребу — для забруднення двадцятисантиметрового шару грунту свинцем, тобто, досягнення порогового рівня, потрібно буде 631 рік, кадмієм — 189 років.

Питома вага радіонукліду цезію–137 у пробі гною норки із Київської області становила 21 Бк/кг. Допустимий рівень для свіжих овочів, затверджений Державними гігієнічними нормативами, становить 40 Бк/кг, картоплі — 60 Бк/кг, зерна — 50 Бк/кг, вершкового масла і твердих сирів – 200 Бк/кг, сухих молочних продуктів — 500 Бк/кг.

Для прикладу, в одному кілограмі кінського гною міститься в 3–5 разів більше цезію–137, ніж в такій же ж кількості коров’ячих екскрементів, і в 3–10 разів більше, ніж у пасовищній траві.

Тому, як вважають науковці, норковий гній — «дружній» до природи і може бути цінним органічним добривом після його правильної переробки. А це суттєво розширює сферу його застосування.

Світлана Яценко, спеціально для AgroPortal.ua